Якось Віктор Федорович сидів у своєму робочому кабінеті і, почухуючи потилицю, планував свій графік.

- Так, це сюди... Отут зустріч... Потім в ресторан... *****, тут ще одна зустріч, - бурмотів собі під ніс Віктор Федорович. – А якщо її перенести сюди, потім в баньку, а діловий візит посунути на тиждень вперед... От *****, і так не виходить!

Журналіст по телефону питає у Віктора Федоровича:

- Вікторе Федоровичу, скажіть, а що на День народження вам подарував Рінат Леонідович?

- Канари!

- Тобто путівку?

- Тобто острів.

Якось Віктор Федорович сидів, немічно відкинувшись у своє шикарне шкіряне крісло, та згадував свій день народження.

- Все-таки люблять, хоть і сваряться іноді, - сказав він сам до себе, перебравши в пам’яті подарунки, які презентували йому його підлеглі. – А може, просто бояться. Хоча, яка різниця...

В день народження Віктора Федоровича Миколу Яновича запитали:
-За що ви найбільше цінуєте свого лідера?
-За інтелект. Варто Віктору Федоровичу процитувати Ахматову, як потім всі цитують його.

Якось Віктор Федорович сидів у своєму робочому кабінеті, розвалившись у кріслі і задумливо дивився на стелю.

"Мда... Мда... Нічого..." – час від часу промовляв він, немовби очікував, що на стелі з’являться вказівки, як йому діяти...

Якось Віктору Федоровичу наснився дивний сон.

"Побачити уві сні Ріната Леонідовича - до багатства", - подумав він зранку, зосереджено смокчучи карамельку.

Якось Віктор Федорович сидів у своєму робочому кабінеті і, як водиться, переглядав свіжі газети в пошукаш нових анекдотів про свої конкурентів та нових дівочих фото. Раптом його око зачепилося за якусь несподівану статтю. Віктор Федорович примружився, і перечитав її. Потім почухав потилицю, нахмурився, і перечитав знову. Потім підняв слухавку і викликав до себе Ганну Миколаївну.

- Вікторе Федоровичу, щось сталося? – запитала Ганна Миколаївна, обережно заходячи до кабінету...

 

Якось Віктор Федорович сидів у своєму робочому кабінеті та переглядав на своїй робочій плазмовій панелі один зі своїх улюблених бойовиків. Знайомий сюжет настільки захопив Віктора Федоровича, що він не почув, як до кабінету зайшов Сергій Володимирович.

- Вікторе Федоровичу, - тихо, щоб не перелякати шефа, покликав Сергій Володимирович, - Вікторе Федоровичу.

- Га? – озирнувся Віктор Федорович. – А, це ти... А я ось тут кіношку дивлюся...

Якось Віктор Федорович сидів у своєму робочому кабінеті і широко розплющеними очима дивився на Ганну Миколаївну, яка влаштувала скандал у його кабінеті. На обличчі Віктора Федоровича застиг вираз неймовірного здивування.

- Ось, виявляється, які ви! – бушувала Ганна Миколаївна. – Вам наплювати на вашу вірну соратницю! Розказували мені, що якби ми пільги депутатські відновили, то ви б мені їх навіть не компенсували!..